Мій перший у житті виступ на люди зі своїми текстами. Фестиваль сучасної української поезії, Рівне, вересень,2010р.
Як би мені не було соромно за цей виступ, бо він як і перший млинець вийшов комом, але він для мене був і є найбільш вагомим з усіх, котрі мала. То якось дивно, перші три виступи пам"ятаєш, як сьогодні, решту - навіть не рахуєш. А все тому, що перше.
Перед виступом випила купу заспокійливого, саме в той час лікувалася, але мені не допомогло, скоріше навпаки: коли вийшла на сцену, тремтіла усім тілом, буквально, взяла себе в руки, щоб не впасти. Подібне тремтіння у мене було, окрім цього, ще двічі: у Ніжині (2012) і у Львові (2013), щоправда, це єдиний випадок, коли тремтіння передалося і на голос. Також це єдиний раз, коли читала напам"ять. Ну, власне, там видно, чому єдиний:) А опісля був "чудовий" відгук Горобчука, який повік, мабуть, не забуду, як і усі критичні відгуки, які я коли-небудь отримувала. Якби не ВКВ, Новіцька і Ільків-Свидницький, я б більше ніц не писала.
