твоя молитва

Андрію Мироховичу*

твоя молитва – тиша над сонним містом
 у конвульсіях ліхтарного світла:
така ж проста і багатозначна, мов дівчина
після теплого душу, що скидає перед тобою
свій шовковий халатик і дивиться,
ЩО… ТИ… РОБИТИМЕШ… (?)
така ж тривожна, мов серце пташеняти
перед першим польотом з твоїх безпечних долонь…
така ж…
ТУК-ТУК… ТУК-ТУК… ТУК-ТУК, -
мов прибуваючий потяг, котрий дає надію на рух вперед,
і той, на який вже запізнився,
і той, котрого більше ніколи в житті не буде…
твоя молитва…
скажи мені, кому ти молишся, стоячи на своєму карнизі,
над сонним містом в конвульсіях ліхтарного світла,
коли не знаєш, чи вона прокинеться,
чи взагалі хтось прокинеться поряд твОїх грудей,
коли не знаєш, чи хочеш, аби хтось колись прокидався
В ТВОЄМУ СОННОМУ МІСТІ… (?)

В МОЄМУ СОННОМУ МІСТІ
я б ніколи не подумала, що ще хтось молиться…


*навіяне «чашою генуя без комплектації»

зрештою не так воно й важливо.
вплив погоди на само і решту почуттів
традиційно перебільшують
як і безліч інших обставин
які можна трактувати як казуальні
а можна і взагалі не трактувати
що ти й робиш успішно
вона говорить подивись яке небо
воно напружене і тривожне
навіть безтурботні ворони сховались
пташки небесні куди ж ти зібрався
олух такого ж небесного царя
потім куриш на балконі
вона запитує про що думаєш
так ніби мовчання зло
чаша генуя без комплектації
чаша генуя без комплектації
зрештою це дуже особисте
які слова у твоїй молитві
тим більше що нічого не просиш

(с) Андрій Мирохович