а що життя? іти з тобою по ліву руку
від межі до межі батьківського городу
думати чи досить розкидали гною
і скільки ще доведеться
і чи потрібно
і чи вистачить насіння
чи вистачить на кожен крок сили
і терпіння
не посваритися через рядки
знайти місце для соняшника
рік по рік
плече в плече
садити
і ніколи не мати певності
чи щось зійде
а якщо зійде
то чи не пропаде
полоти бур’ян молитися на дощ
боротися зі шкідниками
від потрісканих губ
до потрісканих п’ят
до рук у шершавих мозолях
і десь там колись
збирати урожай
якщо бог дасть
мала не губи свою долю
а що якщо щастя
час від часу подаючи тобі воду
дивитися як вона сонцем стікає
по твоїй бороді
Гарний і простий текст, досить милозвучний особливо через рими. Звісно, думки вірша можна віднести до антиурбанії, хоча "город" тут є зрілою і самодостатною метафорою, щоб бути просто прив'язаним до якогось певного середовища. І дійсно, завжди ми бачимо багато труднощів, але жодна з них не є головним...
ВідповістиВидалитиперепрошую, а рими де?:)
Видалитинасіння - терпіння, плече - не пропаде, мозолях - долю - чомусь от ці слова хапаються один за одного)
Видалитихз. для мене цей текст білий-білісінький)
ВидалитиДякую, за красу і простоту, а от милозвучність, на жаль, не моя заслуга, - це єдиний текст, якому я дозволила жити за чужою редакцією:)
ВідповістиВидалитиякщо зміст не змінюється, то чуже редагування - це добра послуга, а не тягар)
Видалитисподіваюся:)
Видалити