ти заходиш у вагон метро
ніби янголом у чужі долі
ніби докором кинутим у
надпрірвні жита
і благаєш тебе не штовхати
не виштовхувати
із бляшанки у напрямку
станції лісова
мовляв як і всі придбала
жетон
маєш повне право бути тут
біля огидного чорного напису
біля огидного червоного
напису
врятуємо зір зуби пряму
кишку
не притулятися
і жодного
білого
у цьому вагоні немає жодного
білого
і ти згинаєшся шаховим конем
загинаєшся сторінками
над давно не його словами
ніби прораховуєш пат
і усміхаєшся сама до себе
жінки поправляють капелюшки
на головах порожніх хатніх
справ
ревно прикриваючи лисини
ревно прикриваючи…
чоловіки розправляють плечі
різні чоловіки і різні плечі
немов ті орли а насправді
цвірінькають у пляшки
і чекають коли їх підбере
хтось без дому і імені
оце буде смішно
подайте
