задзеркалля

що ти зробиш тепер

не важливо

його кроки на видих

розмиті дощем

іще двері скриплять

та столи у хлібинах

безіменних людей

ледве стримують щем

вийдеш із хати

і в чорну пустелю

коли холод пече

усе дужче вогню

коли ради немає

і не шелесне

і не чичиркне

думка затягне петлю

а світ задзеркалля

де пекло і небо

де чорне і біле

де захід і схід

у більше любові

і часу і віку

у кремові хмари

злились

Корабель

старигану з якорем замість ніг поряд стін соборів

сниться стариган із крилами

риба і море

він бачить як чорна хустина молочною чайкою

розписує небо і воду

свободою

битви із левами човни з альбатросами

тихії гавані

світловолосі...

бриз перехожих хвилі посну

підошвами тривожить...

кажуть корабель не прийшов

а що як один лиш причалив