океанографія

мов два океани зі спільними течіями,
холодними, теплими, холодно-теплими,
тепло-холодними рухами,
заміщуючись водами один в одного,
сягаємо глибин найдовших наших западин:
тіл, душ, розуму…

в такі миті я переконуюся, що насправді
навіть твої шкарпетки прекрасні,
хоч і носиш ти їх як попало, на босу ногу,
навиворіт моїх чеснот, і, як завжди,
розгублено кімнатами,
неправильно кидаєш в пралку.

ці стіни… ці стіни, як мегареальності
недописаних сповідей почергово звернених поглядів
солодкавих поранень,
ними бігають зайчики романтичних голлівудських фільмів
і, здається, ця мить не скінчиться й до ранку,
але…
не закінчується й потім.

малювати… малювати теплими акварельками пальців,
по твоїй прохолодній вологій спині
не «люблю», не «коханий», «єдиний», «назавжди» -
просто «дякую», що в тобі і в мені
живуть океани, такі рівнозначні
на невиданій карті, нашій ліжко-Землі.