субота, 18 червня 2011 р.
виступ під час вечора метафізики, вушко
Вірш написаний Ясику Гадзінському:) З ним у мене завжди будуть пов'язані найтепліші спогади, свого часу він для мене був сонцем:) Більш позитивної людини ще не зустрічала, втім, вірш вийшов сумненький троха:)
виступ під час вечора метафізики, мажоритарність
Текст такий собі направду, але у поєднанні з цією композицією, він вийшов досить чуттєвим:)
виступ під час вечора метафізики, людохід
Вечір метафізики у Львові - мій третій захід і четвертий виступ:)
четвер, 16 червня 2011 р.
асфальт
Моє серце
розкреслене цеглою по асфальту
дитячими
класиками.
Хтось кидає
пляшкові уламки у моє єство,
бажає утілків
мрій незагаданих
сонячній рибці,
чи перехресткам
шляхів;
і байдуже, куди
вони летять,
у яку з частин
розкреслень потраплять,
адже усі ці
класики – риби,
потонулі кораблі
у сивих заплетах доріг,
кровоносних
судинах мого невічного двигуна,
моїх невічних
світо-рожево-бачень
заплющених очей.
Удар… Удар… Удар…
Тиша…
Білими
босоніжками, кедами, шузами
тавруєш
зізнання-замінниками тіло і душу мою.
Б’є – значить
любить.
Бог любить мене,
та чому ж часом,
коли йде дощ,
фарбунки стікають
брудними пацьорками,
мене розмиває,
змиває доленосні
накресли мого тіла,
мов мапові
позначки
Підписатися на:
Дописи (Atom)