сумно мабуть отак

сумно мабуть отак
пролітати повз станцію
і знати що ніколи-ніколи тут…
О. Коцарев

сумно мабуть отак
пролітати повз станцію
і знати
що ніколи-ніколи тут
більше не буде
щастя

твоєї присутності
по той бік
моїх віконних
жалюзей

стрибаю скрипами
твоїх сходів
все нижче і нижче
щоб сонце ранами
списало дні

усі ж вершини
вже кимось взяті
давно вже зайняті

кажеш щастя –
мати сім’ю знати
як бути чоловіком
батьком

знаю мабуть тому
ти вісім років
криваво кашляв

зеленкою з твоїх грудей
усміхається клоун:
нasta la vista baby
нasta la vista
милий

щастя –
знайти в собі силу
бути сім’єю тобі
народини дитину

щастя –
не мати не знати
а зберегти те тепло
через роки
через усі ці
нервово-погодні
зриви

щастя -
коли робиш когось
бездумно безмежно
щасливим

щастя -
піти
допоки тебе
не розбили

знімаю сукенку синьки
зі свого тіла
замість серця діра
нашиваю квітки

угу
так треба
я все розумію

твої ціаніти
до мене магнітом
отрутою стали
думки і слова

моя половинка!

та зі мною тебе
півтора

сумно мабуть отак
знати що ніколи-ніколи тут
більше не буде
щастям
пролітати повз станцію

нasta la vista baby
я з тобою навічно
милий