середа, 25 липня 2012 р.

автомат

коли б’єшся головою об бетонну стіну,
завжди хочеться надати цьому процесу
сакрального значення:
ти останній із мучеників – це вияв
вірності
вірі у всіх її одежах-тлумаченнях;
ти грішник – так спокутуєш хиби
душевні,
намарно моменти розстрачені,
які вже не виправиш,
а так би хотілося жертвою тіла
час невмолимий
хоч на мить відмотати цей.

б’єшся головою об бетонну стіну, -
ти навіжений, чи хмелем ув’язнений, -
так ти долаєш проблеми
світу, в якому лиш гість:
завждИ не такий
і зАвжди небажаний.
не зрозумілий, самотній, зневажений
ти б’єшся головою об бетонну стіну,
просто так і щодня,
щоб хтось врівноважений,
проходячи повз це порожнє життя
надав тобі сенсу і просто сказав:
хлопче, зупинись,
візьми автомат,
вже давно закінчилась війна.

неділя, 1 липня 2012 р.

поріг чутливості

коли кислота слів роз’їдає зубну емаль
починаєш причинно реагувати на холод
рук
простирадл чужої постелі
із кожним ковтком повітря
біль наповнює твої легені
і... голками шкребе до серця

ти – весляр
який заснув у човні між внутрішніх конфліктів
хвиль
котроїсь зі своїх свідомостей

і... тепер не можеш збагнути
як пароплав твоєї америки
не стишивши хід мов ракето-торпеди
прямує на тебе

у такі моменти частіше ходиш до себе
стукаєш питанням підбираєш ключі
але не переступаєш поріг
істини

усі ми чутливі до слів
особливо коли вони є
але ти не можеш більше 
їх сказати