починаєш причинно реагувати на холод
рук
простирадл чужої постелі
із кожним ковтком повітря
біль наповнює твої легені
і... голками шкребе до серця
ти – весляр
який заснув у човні між внутрішніх конфліктів
хвиль
котроїсь зі своїх свідомостей
і... тепер не можеш збагнути
як пароплав твоєї америки
не стишивши хід мов ракето-торпеди
прямує на тебе
у такі моменти частіше ходиш до себе
стукаєш питанням підбираєш ключі
але не переступаєш поріг
істини
усі ми чутливі до слів
особливо коли вони є
але ти не можеш більше
їх сказати
Немає коментарів:
Дописати коментар