одяг

виростаю з улюблених авторів
ніби з дитячих речей
астрід ліндгрен замість панчох
джек лондон – зелені шорти
з дірками в районі кишень
як було добре їх носити
коли толкін був рюкзаком
кедами стівенсон
кепкою твен
грін светром
на ліве плече надітим
і нікого не бентежив екзюпері
рожевим топом на серці
адже тоді
ще не мала грудей
а значить –
не хотіла померти
це вже потім були вони
часом "втрачені" і "розбиті"
і "розстріляні"
зараз плачу
бо лишилася
геть без одягу
і як оскар гюнтера грасса -
не хочу рости