люди заплющуючи очі
розганяються
і пірнають одне в одного ніби
у водойму
без страху мілини підводних
каменів битого шкла
а коли роззираються розуміють
вони – вода
і не можуть напитися і
хочеться пити щодня
себе у комусь когось у собі
а ти закоханий у сливу
і якби не заплющував очі не
розганявся
розбиваєш голову об її
покручений стовбур
і проступає кров на сливі і
на тобі
вона хилить до тебе віти і
на рани кладе плоди втім
як можна взяти серце в якому
ніколи не буде
для тебе достатньо води
