вода

думаю про воду яка повагом збирається на носику погано закрученого крана
як падає вона поночі самогубцями з щонайвищого мосту краплями в раковину
як глухо і страшно непрочитаними листами розриває се падіння поховальну тишу
як коле вода мені розплескана кров'ю незапокоєна по рівчаках металевих тканин
як зникає вона висихає сльозами і слідами переходить пунктиром неначе в пісок
як голосить труба ніби плямкає риба губами і просить повітря ковток ще води
в цей момент кран як Бог 
мені шкода його 
стільки пролито марно 
води

вихід

лежати у ліжку холодному

і серце до стінки тулити

дитина а може пригорне

як вперше а раптом зігріє

задзвонить будильник о п'ятій

ніхто окрім нього не дзвонить

так хочеться часто кричати

без крику... пощо і по кому

і падати навзнак і навхрест

як листя червлене з балкона

по колу життя все по колу

цей холод будильник утома

проходимо з ними квартали

робота робота робота

є вихід і вибір - вокзали

та в них замуровано входи