газета

дезертир із ато згвалтував свою однорічну доньку

уряд вважає успішною роботу впродовж року

пенсіонерка повісилася через підвищення тарифів на "комуналку"

україні вдалося запровадити важливі реформи

породілля викинула у сміттєвий бак немовля

за 10 років українці зможуть позбутися енергозалежності

вночі загарбники понад 20 разів порушували умови припинення вогню

кабмін підвищив на чверть зарплату прем"єру

вітер гортає сторінки кимось забутої

на лавці у сивому парку 

газети

нервує 

жбурляє під ноги

лупцює по нирках по ребрах

газета мов жінка

сторінка за сторінкою

рветься у небо

із листям останнім

тікає

від вітру і за вітром

мала твоя країна любить тебе

хіба ти не знаєш -

герої не вмирають

СА

вчора мені було добре

зранку забила

день пройшов чорними лініями по монітору

ввечері напилася до втрати свідомості

сьогодні мені було добре

зранку дуже вірила

сонце ляпало важкими краплями

вдень багато говорила

головним чином сама з собою

тобі все одно

все одно

одно

о

а ввечері накрило

рядном

сивим і крижаним

як губи покійника

каже

я не витримаю

а без тебе я витримаю

відповіді мов близнята

посміхаються беззубими ротами

та прийми ж мене

зрештою

всі колись приходять

до початку

і лише деякі

мають силу самі

переступити

межу

від самовбивці до вбивці

від убивці до самовбивці

Розуміння

Від удару її тіло розірвало на шматки і рознесло узбіччям на 2 кілометри. Люди збирали її: там руку, там ногу. Хто вона? - можна було здогадатися лише по русявій дівчині, котра стояла на пішохідці і трусилася усім тілом.

- Мамо. Мамо. Мамочко...

Валька була алкоголічкою. Ніхто не знав, чого їй не вистачало. Добрий чоловік, двійко дітей, господа. А усі її вечори і ночі проходили у придорожньому кафе-барі-готелі за п'ять кілометрів від села. Там, серед далекобійників, Валька напивалася до усиньки і віддавалася солодкій утісі. Звісно, якщо чоловік чи діти не знаходили її раніше і не вмовляли повернутися додому.

- Да ти підар, чуєш, підар. - кричала вона найчастіше. - Сучі діти, згиньте.

У одну з таких ночей згинула вона. Наталка не довела матір додому. На пішохідному переході посеред швидкісної траси та випустила її руку і кинулася під фуру.

- Бог забрав у мене мати. Ви цього не зрозумієте. - почала було вона, затягуючись цигаркою за школою. - Це так, ніби у вас за плечима фортеця. Не важливо, яка вона, що люди говорять. Важливо, що вона ваша. Сили додає вже те, що вона є. Як точка відліку. І раптом її не стає. Від фортеці за вашими плечима не лишається каменя на камені. Ви посеред чорноти і більшене знаєте, куди і до чого йти. А потім я познайомилася з Вадимом. Думаю, коли Бог забирає у вас когось понад біль дорогого, він завжди когось і дарує натомість.

Бог порік і подень, одного за одним, забирає людей, котрих я люблю, і... не думаю, що то Бог.

- Валь, пити будеш?

агрус

той хлопець хотів вуса так

що вони йому виросли

кущем агрусу

і пишався він садом

садом квітнув

ним же і пах

дивіться які вуса

дивіться який агрус

і родив агрус

намистинами повнився

намистинами пад

лише сивочолі верби

матерями плакали

чи то бачилися їм вуса

кущем терену

чи багато було затоптано 

агрусу

дівчина з лампочкою

дівчина 
з дірявим 
як надкушена вишня 
серцем

намагається ковтнути лампочку

бо до того пізнала яблуко

і землю

те 

що загалом пізнавати було 
не можна

і стало у ній темно

і стало у ній холодно

і стало у ній мертво

як у великому місті

з мільйонним 
населенням 

лише місяць виглядав 

занадто непевним

ніби його ковтнули

аби глянути

чи залишилося ще 

хоч у когось тут

серце

кожен ти

вулиця залицятиметься до тебе примруженим кремовим
яскравим червоним холодним блакитним
ліхтарним світлом
спалахами магазинних вивісок
одинокими молочними віконними вогниками
тікай од неї розбитими міжбудинковими проїздами
витоптаними на газонах стежками
порепаним тротуаром
смугастими дорогами
підіймайся і спускайся хідниками
переходь шляхопроводи
ховайся чуєш ховайся
у сліпих тунелях за дірявими парканами
худими деревами лисими кущами
посіченими спинами будівель
не дай їй наздогнати
не дай їй торкнутися себе
багатоголоссям транспортних розв'язок
вічнозелених клубів пристарілих барів
глухотою спальних районів
не дай
бо кожна вулиця - не до а наскрізь
бо кожен ти
із сірниками