Розуміння

Від удару її тіло розірвало на шматки і рознесло узбіччям на 2 кілометри. Люди збирали її: там руку, там ногу. Хто вона? - можна було здогадатися лише по русявій дівчині, котра стояла на пішохідці і трусилася усім тілом.

- Мамо. Мамо. Мамочко...

Валька була алкоголічкою. Ніхто не знав, чого їй не вистачало. Добрий чоловік, двійко дітей, господа. А усі її вечори і ночі проходили у придорожньому кафе-барі-готелі за п'ять кілометрів від села. Там, серед далекобійників, Валька напивалася до усиньки і віддавалася солодкій утісі. Звісно, якщо чоловік чи діти не знаходили її раніше і не вмовляли повернутися додому.

- Да ти підар, чуєш, підар. - кричала вона найчастіше. - Сучі діти, згиньте.

У одну з таких ночей згинула вона. Наталка не довела матір додому. На пішохідному переході посеред швидкісної траси та випустила її руку і кинулася під фуру.

- Бог забрав у мене мати. Ви цього не зрозумієте. - почала було вона, затягуючись цигаркою за школою. - Це так, ніби у вас за плечима фортеця. Не важливо, яка вона, що люди говорять. Важливо, що вона ваша. Сили додає вже те, що вона є. Як точка відліку. І раптом її не стає. Від фортеці за вашими плечима не лишається каменя на камені. Ви посеред чорноти і більшене знаєте, куди і до чого йти. А потім я познайомилася з Вадимом. Думаю, коли Бог забирає у вас когось понад біль дорогого, він завжди когось і дарує натомість.

Бог порік і подень, одного за одним, забирає людей, котрих я люблю, і... не думаю, що то Бог.

- Валь, пити будеш?