можоритарність

Спльовувати кров сторіч
з напівроззявленої на чужий хлібець пащеки,
ніби спорювати живіт прийдешнім
потай від патологоанатома наших життів:
спершу - лячно, а потім – солодко, і
ти вже не знаєш, хто насправді твій Крішна,
є він на небесах, деінде чи показує фак
з бігбордів по і на околицях міста.

Вдома голосувати за совість –
німотно записана класика 
з подачі недолугого реміксолога,
хочеться плакати, тобі, мій маленький Нео,
та хто сказав, що ця матриця, 
краща реалу, неба
прострочених запитань, модифікованих звернень
не до МорфЕя, радше - до МОрфія...
Навіщо агентами паритися, 
коли можна з Трініті?!
Постав врешті галочку, Нео!

Акт самозреченя/спалення
вигадала інквізиція ще до зародження тероризму,
екстремістів та підвищення цін на час
для найменш захищених прошарків нашого населення.
Думаєш, так буде краще, як на дні народженні
найвідомішого світу дурбелика, та
уся ця фарба, куплено-крадена, розтікається -
гарно,
але їсти не треба.

То ж повертай своїх нічних метеликів,
як розбишака Нільс з однойменної казочки,
доки любі працівники ГАІ не показали як воно -
жити законами тих, кому, відверто, факово.
Досить продавати внутрішні органи! Ні,
я розумію, можливо, комусь потрібна нова печінка, та
що б сказали вони, полеглі за тебе, діди, прадіди?!
Соромно, браття, соромно... імхо...