людохід

переполовинена істота

із внутрішніми органами навиворіт

ходом стиглих вишень

поціловує lego-бруківку

її очі не вимолені

висмоктані

пилосмоком думок

кудись вглиб

черепної півмиски

вона сунеться мляво

на off-стопі

пащеко-роззявлених поглядів

на краєчках липких

дитячих флангів

то чіпляє подоли спідниць

руко-дротами

то спіткає каміння

тихі глуми сирен

і примружене блимання фар

половино-істота

собакою загнана

мов чувак

котрий ішов у кіно по воді

бачить досі веселку

рельєфно-крапковими знаками

хоч сховали і стерли

натільні

й швидкої хрести

підіймайся ж і ти

над собою

і над свідомістю

подивися й сягни

кордонних

і поза-речей

досить бачити пил

павутинних доріг 

із непотребом

загрубілих у гумі жувальній

життів

усі люди навколо

снують половинно-істотами

з животами розпір

кишками навиворіт

все скитають

сліпими щенятами

сонними

у безвихідних 

vip і fan-зонах

уявних богів.