запали
дай на іскрах очей твоїх
я згорю
і роздмухуй розвій мене
до золи
бо із попелу днів
по вівтарю
я повернуся
темним світлом
і стоятимеш так коло хати
перемурзаний чорним і білим
журавлів своїх зустрічати
і тужити з синицею в лівій
позабудь мене чуєш
позабудь
дай спливти мені спогадом
по воді
не тримай мене і не руш
з перепуть
з ласки Божої
по останній зорі
ми знайдемося
своїм світом
і не буде ні болю ні чвари
стежка йтиме без хмуру брови
просто кожну вівцю із отари
мають пасти її чабани
Немає коментарів:
Дописати коментар