кити

кити дедалі частіше викидаються на берег

і під гострими лезами сонця

із сумом дивлячись на воду

як на чужу тепер

але колись жадану

жінку

повільно перетворюються на привидів

кажуть бояться шуму

ламаються компаси

з голови гниє ватажок

і

усе

все зникає

залишається лише

протаранити животом

у рота набрати

і з головою зашитись

у молочний пісок

хтось береться їх рятувати

сирени шеренги відра і рядна

хтось просто проходить

мов поміж скульптур

могил чи ікон

а хтось забажає ще сотню таких

як полеглих

ворожих солдатів

почуваюсь китом

серед друзів родини

викидаюсь

на берег порожньої хати

ну що тобі що тобі що

свобода як море

лягає хрестом

коли виявляєш -

не більша кімнати