де зникають негри і стоять повії
на кіоску його молочних ребрах
ніби слід месії
напис - «любов є»
кілька днів по тому
на засмаглому животі паркану
малого ботсаду імені фоміна
хтось витаврував небесами -
«сартр і філософія
жива»
там далі
на колінах молодого театру
де четверта сестра і не валявся гамлет
різками мов звіром оскалилось -
«культура - модно»
«опера - крута»
а вчора випадково побачила
на долонях індустріального моста
немов стигмати вичавлені
на тілі заледь притомного бомжа -
«ми - вічні»
десь кульку повітряну
у цей час на зупинці випустила
чиясь беззуба мала
а здалося земля летить
вишукано під три чорти
едельвейсами
якщо так пишемо -
значить вже нічого нема
Немає коментарів:
Дописати коментар