кафе/лате

ми за різними столиками
одного i того ж кафе
спина у спину
й змарніле осіннє лате
нам багато говорить
повчання
ми навчилися жити
споглядаючи рух за вікном
навіжених людей
навіжених авто
sоs-сигнали думок
треба лікаря
хто

на окрайцях зім'ятих серветок
засмальцьований номер
мов вихід в метро
не виходить
ніхто
не танцюють у цьому кафе
лише вітер у шпаринах
і те

що забути не може
вікно
треба лікаря
хто

подолати цю відстань
пройти через себе
коли сили в руках
навіть злості
немає
повернутись додому
коли засвітає
докрап вижати з себе
останнє лате
назавжди
давай спробуєм разом
ніколи не пити в кафе