валянки

так, ти правий:

ми обоє з тобою валянки!

тільки я уги 36го розміру

на нозі студентки-німфоманки

бердичівського педучилища,

а тобі не вистачає галош

для повного комплекту щастя

на теренах загубленого

пострадянського простору.

кажеш мені:

- твій хліб сьогодні по три копійки,-
кладеш дріб’язок на стіл,

та я не просто марія,

щоб їсти з собачої миски,

і кожного божого дня

пробачати тобі,

що ти не дон педро

на моїй глибині,

а якийсь одноразовий мачо.

чуєш, а може просто -

поїси свої начос

десь у пуерто-рико?

і давай без істерик і криків!

яка вже різниця

хто, кого і як любив

в сто сімдесят третій серії,

коли наш фільм -

односерійний?!

о як ти правий

у своїх радянських валянках!

ну давай,

вижени мене з комсомолу,

з цієї довбанутої партії!

а був би папою, -

відлучив від церкви

тільки тому, що ти папа,

а я відмовляюся вмерти

по цих давно сплачених

між небом і землею.

ну як ти не розумієш?!

направду, це вже смішно!

яка в біса ідея, система,

по чому і який сьогодні хліб,

хто уги,

а кому не вистачає галош,

якщо ти дійсно голодний,
і ми обоє – валянки?!