про нього

любити тебе

ніби бути вісімдесят дев'ятою  

клавішею піаніно

постійно зайвою і завжди чорною

губитися на дні коробки

коли ти граєш на різні лади

свої душі

і зникає сонце серед позолоти

тягтись до вагнера

через штучні звуки природи

в час догоряння осіннього лісу

не хочеться вже ні першою

ні вісімдесят восьмою

тільки щоб останній листок

залишився не зіграним

сорочки

схолола земля
і мати холодна
у ночвах понурих
нічийні сорочки пере

порання німе
хтось вирвав усі голоси
із хати зі двору
травою скосив

лиш чути як б'ються
рука сорочки
сорочка і руки
і плескіт води

безсилі полотна
лягають на дужі шнури
а мати здається
вертають сини

механіка серця

коли замість серця настінний годинник

час нагадує дощ

а життя

у пригорщу зібрані краплі

вода просочується крізь пальці

і хвилини падають

висихають

і лишають плями на сизому асфальті

головне - не кохати

втім так ти ніколи не лишиш

достатньо вагомого сліду

глечики

так багато зібрано в глечики
молока
         що диви і розхлюпаєш
стрічку білого смутку лелечого
ще покличе та чи переступиш

і болітиме лагідно матінка
не людина...
             вирине з пам'яті
на сорочці в метелики застібка
запече але вже не обпалить

і нічого здавалося б глечики
перелито у них
               стільки вилито
молоко що чорніє на стежечці
мов дитина яку нами вбито

яблуневий сад

а буває...

до мене приходять привиди

не вночі як страхіття прохані

з ними куримо папіроси ми

димом душимо душі вдушені

ніби стане ще ніби пустощі

і розбите вщент не рахується

перший каже так буде краще нам

кожен в клітці птах прагне вольниці

відпусти зневаж і як вітер лови ці

нанівець зведи най покояться

най покаються тіні затінків

мовить другий що аж чортиця

думка чорниться ніби маківка

що цвіла колись та посивіла

віднеси його поки сонного

решта цідить словами мурами

ген із серця свого...

                            а хто ви всі

тумани над столами розсіються

і залишуся я і залишиться Вінниця

це життя на хрестах і на милицях

яблуневий сад доки світиться

щось таке в мені непогашене

понад силою понад вірою