любити тебе
ніби бути вісімдесят дев'ятою
клавішею піаніно
губитися на дні коробки
коли ти граєш на різні лади
свої душі
і зникає сонце серед позолоти
тягтись до вагнера
через штучні звуки природи
в час догоряння осіннього лісу
не хочеться вже ні першою
ні вісімдесят восьмою
тільки щоб останній листок
залишився не зіграним
Немає коментарів:
Дописати коментар