молока
що диви і розхлюпаєш
стрічку білого смутку лелечого
ще покличе та чи переступиш
і болітиме лагідно матінка
не людина...
вирине з пам'яті
на сорочці в метелики застібка
запече але вже не обпалить
і нічого здавалося б глечики
перелито у них
стільки вилито
молоко що чорніє на стежечці
мов дитина яку нами вбито
Немає коментарів:
Дописати коментар